Відповіді Юрія Дудника


Статті про освіту в Україні

Відповіді першого заступника Голови ДІНЗ Юрія Дудника на запитання «прямої лінії» газети «Урядовий кур’єр», № 91 від 24 травня 2012 року
Юрій ДУДНИК: «Іспити та конкурси при вступі до першого класу є неправомірними».
Певна річ, весна — спекотна пора не лише для випускників шкіл, а й для тих, хто лишень збирається переступити шкільний поріг. Точніше, для батьків, дідусів та бабусь майбутніх першокласників. Чи не тому найбільше запитань упродовж прямої лінії «УК» стосувалося саме проблем, пов’язаних зі вступом дитини до школи.
Однозначним лідером серед них стало запитання щодо правомірності проведення тестів або іспитів під час вступу дитини до першого класу: про це наші читачі питали не один раз. Таким, не маючи на те жодного права, грішать чимало українських шкіл. Виявився й інший бік цієї проблеми — більшість людей не знають своїх прав, зокрема й щодо особливостей вступу дитини до першого класу, а отже, і не можуть їх відстояти.
Як поводитися в таких ситуаціях, читачів «Урядового кур’єра» консультував перший заступник голови Державної інспекції навчальних закладів Юрій Дудник.
¦ Олена ШЕВЧЕНКО, м. Київ:
— Хочу, аби моя донька навчалася в гімназії. Проте для того, щоб туди вступити, треба пройти конкурс. Чи законно це?
— У Законі про загальну середню освіту, зокрема в ст. 9, є визначення, що таке гімназія. Це — спеціалізований освітній навчальний заклад ІІ—ІІІ ступенів. Отже, в такому закладі навчаються діти, починаючи з 5 класу. З 5 по 9 клас — це ІІ ступінь, 10 та 11 класи — ІІІ ступінь загальноосвітнього навчального закладу. Тому, за визначенням закону, першого класу в гімназії бути не може. При гімназії можуть існувати початкові класи. Але вони не є спеціалізованими, й тому проводити вступні випробування й зараховувати дітей за конкурсом навчальний заклад права не має. Єдине, що може бути саме під час вступу до спеціалізованих закладів, — співбесіда з дитиною у присутності батьків або осіб, котрі їх заміщують. При цьому навчальний заклад не має права визначати рівень підготовки дитини до школи, відповідність її знань програмі першого класу тощо. Це має бути співбесіда, спрямована на визначення здатності дитини засвоювати шкільний матеріал та готовності дитини відвідувати школу.
Співбесіда має проходити у вашій присутності, з дитиною повинен спілкуватися вчитель початкових класів. Також у співбесіді може брати участь психолог, якщо він є у школі. Завдання для співбесіди формує педагогічна комісія на основі матеріалів, запропонованих Центрами практичної психології і соціальної роботи, відповідними психологічними службами. Ці завдання затверджує директор навчального закладу. Вони мають бути погодженими з відповідним органом управління освітою. Ще раз наголошу: іспити та конкурси під час вступу до першого класу є неправомірними. Допускається лише співбесіда.
Якщо така ситуація виникла, ви можете назвати нам навчальний заклад, у якому проводяться іспити, чи звернутися до органів управління освітою міста Києва або до Державної інспекції чи Міністерства освіти з відповідною заявою для врегулювання проблеми.
— Тобто проведення конкурсу неправомірне?
—Так. Як я вже сказав, навчальний заклад має право лише провести співбесіду, її тривалість не повинна перевищувати 30 хвилин. Це можуть бути лише спеціальні діагностичні завдання для перевірки загального розвитку дитини.
— Чи передбачена відповідальність за ці конкурси? Чи хтось був покараний та як саме?
— Державна інспекція навчальних закладів розпочала свою діяльність фактично з вересня. Тобто станом на початок минулого навчального року її ще не існувало, тому сказати, що ми вживали якихось заходів та притягували когось до відповідальності, не можна. У березні цього року за зверненнями громадян Держінспекція перевіряла діяльність Київської гімназії східних мов. Вона має початкову школу при гімназії, куди також здійснюється відбір. Ми підготували доповідну міністрові освіти і науки щодо цього порушення.
— Невже до створення Держінспекції це питання не контролювали?
— Звичайно, контролювали. Існувала інспекція у складі Міносвіти. Річ у тім, що сама Держінспекція не має повноважень, аби притягувати навчальні заклади до відповідальності. Законодавство передбачає, що заходи дисциплінарного, адміністративного чи трудового впливу може здійснити лише той орган, із яким людина перебуває у трудових відносинах.
Так, Державна інспекція як така не може видати наказ про винесення догани чи відсторонення від виконання службових обов’язків. Ми маємо право, виявивши проблеми в діяльності того чи іншого керівника навчального закладу (йдеться про школи і технікуми), лише внести пропозиції відповідним органам управління освітою чи Міносвіти щодо заходів впливу до керівника навчального закладу, який допустив певні порушення.
— Якими можуть бути ці заходи впливу? Догана?
— Так, керівникові може бути винесена догана. Але може бути й розпорядження про усунення порушень і недоліків у роботі із наданням певного часу на те, щоб привести у відповідність до законодавства діяльність навчального закладу і безпосередньо роботу його керівника і адміністрації.
¦ Ірина КОСТЕНКО, м. Київ:
— Мою дитину відмовилися прийняти до школи, мотивуючи тим, що там немає вільних місць. Що робити в такому разі?
— Ви зверталися до звичайної загальноосвітньої школи, яка розташована у вашому мікрорайоні й отримали відмову?
— Так.
— Такої ситуації не може бути, оскільки школа мала спрогнозувати кількість учнів-першачків, які прийдуть до неї 1 вересня, і повинна була запропонувати місцевим органам виконавчої влади для затвердження мережі саме ту кількість класів, що забезпечили б навчання всіх учнів, котрі проживають у цьому мікрорайоні. Згідно із Законом про освіту та Законом про загальну середню освіту, вас зобов’язані забезпечити місцем у школі саме там, де ви живете. Якщо виникла така ситуація, ви можете передовсім звернутися до районного відділу освіти чи до Головного управління освіти і науки Київської міськдержадміністрації. Якщо питання не розв’язуватиметься, тоді, звичайно, підключатимуться Міністерство освіти, Державна інспекція навчальних закладів. Але такої ситуації бути не може.
¦ Оксана, Вишгородський район:
— Моїй дитині в листопаді виповнюється шість років. У нашому селі дитячого садка немає, і вона відвідує підготовчу групу при школі, але віддавати дитину цього року до першого класу я б не хотіла. Вчителька сказала, що я не маю на це права, й, оскільки в нашій школі наступного року першого класу взагалі не буде, мені доведеться водити дитину на навчання в сусіднє село. Як нам бути?
— Відповідно до Закону про загальну середню освіту, діти йдуть до школи у віці шести-семи років, тому ваше бажання віддати дитину в перший клас у сім років абсолютно законне. Заяви навчального закладу неправомірні, оскільки ви маєте право віддати дитину до школи тоді, коли вам зручно й коли ви вирішите, що це буде нормальним для дитини, з огляду на її вікові психофізіологічні особливості.
— Але ж наступного року, як сказала вчителька, першого класу не формуватимуть…
— Якщо у класі набирається менше п’яти учнів, клас як одиниця не формується. У такому разі школа зобов’язана організувати індивідуальне навчання для вашої дитини за програмою підготовки початкових класів.
— Кажуть, що в разі індивідуального навчання на нього виділяється менша кількість годин.
— Так, кількість годин зменшується, і певні дисципліни навчального плану не включаються. Ви маєте взяти це до уваги. Додам, що нещодавно відбулися парламентські слухання, на яких розглядали питання сільської освіти. Було внесено пропозиції до Закону про загальну освіту, які стосувалися формування класів у сільській місцевості за наявності щонайменше трьох осіб. Тому якщо цей закон ухвалять, вашу проблему буде залагоджено.
¦ Оксана ДМИТРЕНКО, м. Луганськ:
— Ми переїжджаємо влітку жити у Київ. Моя дитина закінчує шостий клас спеціалізованої фізико-математичної школи в Луганську. Оскільки навчання в школі проводиться російською мовою, мені б хотілося для адаптації в Києві відправити її в російськомовну школу. Знаю, що в столиці є гімназія імені О. Пушкіна. Скажіть, будь ласка, чи можна туди потрапити за переводом?
— Гімназія належить до спеціалізованих освітніх навчальних закладів, тому має право здійснювати конкурсний відбір під час прийому на навчання. Тобто зараховувати в гімназію можуть лише за результатами проведення такого відбору. Але водночас слід мати на увазі, що вас можуть туди прийняти лише за умови наявності вільних місць у класі, оскільки Законом про загальну середню освіту визначено граничну чисельність учнів у класах загальноосвітніх навчальних закладів. Тому вам потрібно звернутися до цього навчального закладу. По-перше, з’ясувати, чи є в них вільні місця, по-друге, — звернутися до гімназії з відповідною заявою й пройти відповідний конкурс.
— Скажіть, будь ласка, місце проживання в Києві не має значення?
— Ні, не має. Громадяни мають право обирати той навчальний заклад для своєї дитини, який хочуть.
¦ Яна АВРАМЕНКО, м. Київ:
— Під час вступу моєї дитини до першого класу нам запропонували здати до благодійного фонду гроші. Скажіть, будь ласка, чи правомірні ці дії?
— Це питання дуже актуальне нині і, на жаль, не лише під час вступу до першого класу. Діяльність благодійних фондів при школах регулює законодавство, зокрема Закон України про благодійництво та благодійні організації. Кошти, благодійні внески від громадян можуть збирати чи утримувати ці фонди лише на добровільних засадах. Тільки такі внески є законними. Крім того, гроші мають бути тільки безготівковими, й виключно за особистою згодою людини, яка хоче цей внесок зробити. Тому змушувати вас вносити гроші до цих фондів і обумовлювати зарахування дитини до школи залежно від того, зробили ви внесок чи ні, навчальний заклад не має права. Це неправомірно.
¦ Валентина ТАРАН, м. Київ:
— Ми вирішили віддати дитину в перший клас і, щоб не спізнитися, побігли до школи просто у квітні. Проте нам сказали, що в учителя, до якого ми хочемо, клас уже повністю сформований, хоч школа розташована в нашому мікрорайоні. Чи мають право нам відмовити?
— Якщо ця школа є звичайним загальноосвітнім закладом і розміщена у вашому мікрорайоні, то в жодному разі вона не має права відмовити вам у прийомі дитини. Інше питання — вибір учителя. Законодавством це чітко не врегульовано, тому сказати однозначно, чи мають вони право пропонувати іншого вчителя, не можна. Якщо до класу, куди ви хочете, вже подано тридцять заяв, звісно, що адміністрація школи може запропонувати вам інший клас. Це правомірно.
¦ Микола Володимирович, м. Житомир:
— Для зарахування дитини до першого класу мене попросили надати копію паспорта з реєстрацією. Чи правильно це?
— Це абсолютно неправильно, тому що Законом України про загальну середню освіту чітко визначено перелік документів, які батьки дитини, що йде в перший клас, мають подавати до школи. Батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини та медичну довідку, і жодних інших документів навчальний заклад вимагати не може, оскільки подання таких документів законодавством не передбачено.
¦ П. ПОПАДЮК, м. Чернівці:
— Мій онук іде до школи, проте не має всіх щеплень. Можуть нам відмовити у зарахуванні до школи чи дитину повинні прийняти в будь-якому разі?
— Законодавством визначено, що відсутність щеплень не може бути причиною відмови у зарахуванні дитини до першого класу, якщо у висновку медиків зазначено, що дитина може відвідувати школу. Тобто коли лікарська медична комісія дійшла висновку, що дитина може відвідувати школу і зазначила про це у відповідній довідці, то якісь додаткові претензії щодо відсутності щеплень є неправомірними. Дитину зобов’язані зарахувати до школи.
— Чи можуть лікарі написати, що, оскільки відповідних щеплень немає, то вони проти того, аби дитина відвідувала школу?
— Ні. Вони можуть лише зазначити, що, наприклад, відсутність якихось щеплень і стан здоров’я дитини не дає змоги цій дитині відвідувати школу, оскільки можуть виникнути небажані наслідки. У разі, якщо в дитини просто немає якихось щеплень, але за своїм станом здоров’я вона може відвідувати школу, то в навчального закладу причин відмовити у прийомі до першого класу бути не може.
¦ Ірина, м. Черкаси:
— У мене проблемна ситуація. Моїй дитині шість із половиною років, вона не вміє читати. Коли ми звернулися до звичайної школи, нам сказали, що вона має бути навчена читання. Скажіть, будь ласка, що повинна знати дитина, коли йде у перший клас? Які вимоги до неї висувають під час вступу?
— Вимоги, аби дитина, йдучи до першого класу, вміла читати, немає. Так само не вимагається, щоб вона вміла писати, рахувати, виконувати ще якісь дії й завдання. Дитина повинна мати певний рівень розвитку і має бути функціонально, фізично, фізіологічно готовою до засвоєння знань у школі. Вміння читати — абсолютно неправомірна вимога адміністрації школи. Будь ласка, якщо ви зіткнулися з такими, можете звернутися передовсім до органів управління освітою за місцем проживання в Черкасах. Якщо вже там проблема не розв’яжеться, можете звернутися до Державної інспекції навчальних закладів.
¦ Ірина, м. Київ:
— Хочу віддати свою трирічну дитину в дитсадок. Проте всі дитячі садочки, куди я зверталася, відмовляють мені, мотивуючи це тим, що не мають вільних місць. Як нам бути?
— Загалом ми можемо забезпечити дошкільною освітою приблизно дві третини дітей. Дитсадочки, особливо в таких великих містах, як Київ, переповнені. За норми до 20 дітей у віковій групі й до 15 дітей у змішаній та зведеній групах, реально їх налічується 30—33. Тому адміністрація дошкільного навчального закладу абсолютно правомірно може вам сказати: «Не те що ми не хочемо взяти вашу дитину, ми просто не маємо права, оскільки перевищуємо власні повноваження, санітарні правила, норми щодо наповнюваності та багато чого іншого. Але ми можемо вам допомогти, проте ви теж мусите піти назустріч».
— Тобто порушують, але за певну винагороду.
— Ідуть на певний компроміс, скажемо так.
¦ Володимир ЦУРЮПА, м. Київ:
— Скажіть, будь ласка, чому ви допускаєте закриття українських шкіл у Севастополі, Сімферополі?
— Питання проблемне, але воно належить до компетенції виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. Міністерство освіти не впливає на ці рішення. Їх ухвалюють на місцях залежно від демографічної ситуації й заяв батьків щодо того, до якої школи вони хочуть віддати свою дитину. Роль відіграє також наповнюваність шкіл, матеріально-технічна база кожної з них. Якщо в межах пішохідної доступності в місті розташовано дві, три або більше шкіл і вони наповнені, скажімо, наполовину чи на третину, зрозуміло, що це неефективне використання коштів. Адже левова частка грошей, як правило, витрачається на комунальні послуги, підтримання школи в належному функціональному стані. Звичайно, не доцільно витрачати кошти, наприклад, на три школи, коли можна за певних умов визначитися, де школа з кращою базою. Є школи новіші й старіші. Або просто школа розміщена в непристосованому приміщенні, де немає їдальні, спортивного залу тощо. Буває, що класи, лабораторії, кабінети не відповідають санітарним нормам. А інша школа, розташована поряд, теж заповнена лише на половину, має котельню з енергозаощадженням, лабораторну базу, спортивні зали, їдальню та інше. Навіщо витрачати зайві кошти, щоб утримувати неефективну школу? Тому місцеві органи виконавчої влади й ухвалюють такі рішення.
— Але не зрозуміло, чому неефективним часто виявляються по-перше, школи з українською мовою навчання, а по-друге, є випадки, коли школу в сільській місцевості закрили, але проблеми, як довезти дітей до іншої, не розв’язали…
— Нині маємо Державну програму «Шкільний автобус», крім того, йдеться про створення освітніх округів, є низка рішень Президента та уряду щодо транспортування учнів, які живуть далеко від школи. І в принципі ці питання переважно вирішені. Можливо, конкретний даний випадок потребує ще втручання і на рівні Кабінету Міністрів, звернення до голови облдержадміністрації. Це поодинокі випадки. Крім того, автобус, хоч би яким гарним він був, повітрям літати не буде. Тобто це ще й проблема доріг. Скажімо, є сільські дороги, яких узимку не розчищають. Снігом замело — і маємо проблему, як дістатися до села, в котрому немає школи.
Раніше, коли в селах були сильні колективні господарства, цю проблему розв’язували за їхній рахунок. Органи освіти не можуть залагодити всі питання. За законом, подібними проблемами мають опікуватися передовсім місцеві органи виконавчої влади.
— Нині гаряча пора для абітурієнтів. На що їм треба звернути увагу, обираючи ВНЗ?

— Обираючи майбутню спеціальність і вищий навчальний заклад, майбутньому студенту потрібно звернути особливу увагу, по-перше, на наявність у вищого навчального закладу ліцензії саме на обрану ним спеціальність, яка дає право навчальному закладу здійснювати освітню діяльність, ліцензований обсяг прийому за цією спеціальністю.
По-друге, наявність сертифіката про акредитацію за обраною студентом спеціальністю, що надає право навчальному закладу видавати випускникам документи про освіту державного зразка.
Інколи трапляється ситуація, коли навчальний заклад вперше отримує ліцензію на певну спеціальність, а акредитацію її він може провести лише в період першого випуску студентів. У такому разі при вступі до ВНЗ є певний ризик, з огляду на те, що трапляються випадки відмови в акредитації, а як наслідок, неможливість продовження терміну дії ліцензії.
По-третє, важливою є інформація про обсяг прийому за держзамовленням (для державних ВНЗ) на підготовку фахівців з обраної спеціальності. Чим більший обсяг державного фінансування підготовки фахівців, тим більше можливості в абітурієнта бути зарахованим на безоплатне навчання.
Звісно, непогано було б поцікавитися працевлаштуванням випускників цього навчального закладу, їх конкурентоспроможністю на ринку праці.
Звичайно, важливим для майбутніх студентів є наявність підручників та навчальних посібників у бібліотеці навчального закладу, рівень забезпеченості ними, на яких підприємствах та організаціях проводиться практика, а також науково-дослідна робота в навчальному закладі.
— Чи будуть визнаватися в Україні дипломи, отримані у філіях іноземних навчальних закладів?
— Представники цих філій переконують абітурієнтів, що наявність угоди, наприклад, між Україною та Російською Федерацією є запорукою обов’язкового та беззастережного визнання російських дипломів в Україні. Проте, це не зовсім так. Відповідно до законодавства визнанню підлягають лише ті дипломи, які видані навчальними закладами, що діють у відповідності до норм чинного законодавства. Дипломи, отримані у філіях, які створені і діють поза законом, не будуть визнаватися. І витрачені час і кошти можуть виявитися марними. Тому я ще раз звертаю увагу всіх на проблему діяльності в Україні відокремлених структурних підрозділів іноземних навчальних закладів. Як і ВНЗ України, вони також повинні мати дозвіл на створення та ліцензію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на надання освітніх послуг на території України.
Профільне міністерство та наша структура проводить значну роботу щодо впорядкування діяльності вищих навчальних закладів та відокремлених підрозділів вищих навчальних закладів, у тому числі і іноземних, та приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства. За результатами перевірок діяльності навчальних закладів та їх філій Державною акредитаційною комісією (ДАК) приймаються рішення щодо анулювання ліцензії з надання освітніх послуг. Органами управління освітою у регіонах проводиться роз’яснювальна робота з питань вступу до діючих у регіонах філій вищих навчальних закладів.
«Пряму лінію»
підготувала й провела
Тетяна МОІСЕЄВА,
«Урядовий кур’єр»
МОВОЮ ЦИФР
¦ Нині в Україні функціонує 19 690 денних загальноосвітніх навчальних закладів.
¦ У них відкрито 22 тис. перших класів, у яких налічується понад 404 тис. учнів.
¦ Передбачається, що в новому (2012/2013) навчальному році за парти сядуть приблизно 416 тис. першачків.
ДОСЬЄ «УК»
Юрій ДУДНИК. Народився 14 серпня 1968 року в с. Лукаші, Баришівського району Київської області. Закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. М. П. Драгоманова, Київський міжрегіональний інститут вдосконалення вчителів ім. Б. Грінченка, Міжгалузевий інститут управління. Кандидат педагогічних наук. З листопада 2011 р. — перший заступник голови Державної інспекції навчальних закладів.

перший заступник голови Державної інспекції навчальних закладів Юрій Дудник