Дистанційна освіта


Статті про освіту в Україні

Дистанційна освіта - ідеальний варіант для тих, хто через якісь причин не може відвідувати заняття та сесії. Навчання зручне тим, що дозволяє "гризти граніт науки" в будь-який вільний час і в будь-якому місці, не обмежувати себе вибором навчального закладу (отримати дистанційну освіту можна і в закордонному вузі). В навчанні використовуються сучасні технології, тож студент повинен обов’язково мати комп’ютер з доступом до інтернету, а також володіти навичками роботи в різноманітних програмах, зокрема відеозв’язку. Щоправда, студентське життя у "дистанційників" зовсім відсутнє - ані тобі колег по навчанню, ані особистого спілкування з викладачем (іспити зазвичай складають через інтернет, наприклад, через Skype). І ще один дуже важливий момент. Студент повинен мати потужну особисту мотивацію для навчання, вміти працювати самостійно, адже штурмувати підручники і конспекти наодинці не так цікаво, як у групі. Звісно, якщо ви бажаєте отримати професію лікаря, перукаря чи мікробіолога, тобто ту, яка вимагає, насамперед, практичних вмінь, дистанційна освіта не годиться. Зате, проживаючи в Україні, ви можете стати студентом закордонного вузу, який має дистанційну форму навчання. Обираючи його, необхідно перевірити, чи має навчальний заклад акредитацію, видану відповідним органом. Наприклад, у США акредитувати школу має право Council for Higher Education Accreditation (Рада з акредитації освітніх закладів), перелік акредитованих освітніх установ міститься у них на сайті (www.chea.org).

Дистанційна освіта в Україні та за кордоном

Ще десять років тому в 107 країнах світу працювали майже 1000 навчальних закладів, які мали дистанційну форму навчання. В 1997 році кількість тих, хто отримав вищу освіту, використовуючи дистанційне навчання, сягала 50 млн чоловік, у 2006 році - вже 96,5 млн, а за прогнозами спеціалістів у 2023 році кількість "дистанційників" досягне 120 млн. Провідним у Європі є Французький національний центр дистанційного навчання (CEND). Кількість навчальних курсів - 2,5 тисячі, користувачів - 350 тисяч, філіали розташовано в 120 країнах світу, 5 тисяч викладачів беруть участь у розробці навчальних курсів. У процесі використовуються супутникове телебачення, відео- та аудіокасети, електронна пошта, інтернет, літературні джерела. Найстаріші центри дистанційної освіти в Європі - Національний університет дистанційної освіти (UNED) в Іспанії (58 навчальних центрів у країні та 9 за кордоном) та Балтійський університет (BU) зі штаб-квартирою в Стокгольмі, що об’єднує 10 країн Балтійського регіону. Одним з найбільших у сфері дистанційної освіти сьогодні визнано Пенсільванський університет, досвід якого використовується ЮНЕСКО при створенні концепції віртуального університету. Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи. Це зумовлено, передовсім, низьким рівнем інформатизації українського суспільства (далеко не всі мають комп’ютер, доступ до всесвітньої мережі та володіють необхідними навичками роботи), а також відсутністю спеціалізованих методик дистанційного навчання. Власне, і зараз новітні методи на кшталт відеоконференцій-семінарів між студентами, які вже стали звичними за кордоном, у нас використовуються дуже рідко. Перші кроки до розвитку дистанційної освіти в Україні було зроблено ще наприкінці 90-х років. Так, у лютому 1998 р. Верховна рада прийняла Закон України "Про національну програму інформатизації", в якому формулюються задачі з інформатизації освіти та визначаються напрями їх реалізації. А в 2000 році Міністерство освіти та науки України затвердило "Концепцію розвитку дистанційної освіти в Україні", яка передбачає створення в країні системи освіти для розширеного кола споживачів освітніх послуг і здобуття освіти "протягом усього життя" та індивідуалізацію навчання при масовості освіти. На основі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" було створено Український центр дистанційної освіти, який проводить курси навчання для викладачів, розроблювачів дистанційних курсів і укладає договори з вузами про співробітництво з метою координації для створення системи дистанційної освіти в Україні.

З перших вуст

Інна Малюкова, директор Українського інституту інформаційних технологій в освіті Дистанційна освіта в Україні існує де-юре, проте де-факто не розроблено відповідні нормативи для цієї форми навчання. Тому вищі навчальні заклади часто використовують технології дистанційного навчання у заочній формі або називають її "дистанційно-заочною". Дистанційна освіта використовується як для навчання заочників, так і для підтримки очного навчання. В КПІ існує банк веб-ресурсів, до яких мають доступ студенти. Актуальними ці ресурси стали, наприклад, під час карантину - за цей час було зафіксовано близько 4,5 тисячі заходів. Вартість дистанційного навчання можна порівняти із заочною формою. На жаль, при здобутті першої вищої освіти заочна і дистанційна форми навчання не є розповсюдженими, адже для вступу також треба складати зовнішнє незалежне тестування. Проте дистанційне навчання широко використовується при перепідготовці спеціалістів - для отримання другої вищої освіти і підвищення кваліфікації. Дистанційні курси передовсім пропонують навчання з гуманітарних, економічних дисциплін, спеціальності з інформаційних технологій. Технічні науки вивчати у такому режимі важче, адже окремо розроблюються лабораторні роботи. Втім, є програми з математики, фізики, електротехніки тощо. Напрям розвитку інноваційної освіти зараз не підтримується, за останні п’ять років Україна не просунулася у впровадженні новітніх технологій навчання. В усіх навчальних закладах є інститути, кафедри, лабораторії з дистанційного навчання, проте переважно використовується саме заочно-дистанційна форма навчання. Як експеримент, дистанційна освіта діє в низці університетів, у тому числі й київських. Катерина Чернюкова, студентка зі спеціальності "менеджмент підприємств" Національного авіаційного університету На перший погляд, дистанційна форма навчання здалася мені дуже зручною. Ще в коледжі я завагітніла і народила дитину, за деякий час у нас народилася й друга. Тож навчатися і відвідувати заняття, навіть на заочному відділенні, я не мала змоги. Щоб не гаяти часу, я вирішила здобути вищу освіту вдома. Після того, як зареєструвалася студенткою, придбала необхідні диски з матеріалами, лекціями, контрольними і завданнями на рік. Коштували вони мені всього 50 грн. Також мене попросили зареєструвати окрему поштову скриньку, з якої слід відправляти виконані завдання та отримувати необхідну інформацію. Вивчала предмети та писала контрольні я вдома, а іспити складала в режимі он-лайн за допомогою програми Skype. Також, за бажання, мені запропонували відвідувати сесію разом із заочниками. Якщо не встигаєш зробити завдання вчасно, то їх здачу можна перенести на наступну сесію. А всі результати з отриманими оцінками відсилають на пошту. Єдине, що ускладнювало процес навчання, - зв’язок з викладачами. Мені дали їхні поштові скриньки, проте у більшості випадків на листи ніхто не відповідав. Тож доводилося телефонувати до університету, або навіть їхати туди, шукати викладачів. Після закінчення навчання, а в мене це перша вища, отримаю повноцінний диплом бакалавра.
http://www.kreschatic.kiev.ua/

Дистанційна освіта